Поодиноке утримання декоративних пацючків, або НАЙБІЛЬША помилка молодих пацьоводів

Заводячи декоративних пацюків, багато майбутніх власників стають перед вибором – взяти одну, чи одразу дві тваринки?

Не маючи досвіду і не знаючи нюансів утримання, люди часто обирають перший варіант, тим самим роблячи одну з найбільших помилок у відповідальному утриманні пацюків.

Варто розуміти, що декоративні пацюки – це дуже соціальні тваринки і проживання з представником свого виду є вкрай необхідне для них.

Тому, на питання: «Чи може пацюк якісно жити один?», єдина і правильна відповідь – “НІ, не може”.

Нижче розповідаємо чому.

Насамперед, розглянемо життя пацюків у дикій природі

Зараз складно знайти на сто відсотків диких пацюків, які б не жили в безпосередній близькості до людини, але тоді, коли сусідство пацюків і людей не було таким тісним, дикі пацюки жили в полях, лісах та чагарниках.

Пацюки жили ієрархічними групами, тобто, НЕ поодиноко, а саме зграями з чітко вираженою структурою – від найвпливовішої «альфа» особини, і до найнижчих представників ієрархії. 

Проживаючи біля людей, пацюки також переважно ведуть груповий чи колоніальний спосіб життя.
Так наприклад, в буддійських храмах, існують колонії, що нараховують декілька тисяч особин.Таким чином ми наочно можемо впевнитися, що пацюки самостійно обирають саме соціальний спосіб життя, а зовсім не поодинокий.

Чим так важлива соціальна взаємодія для пацюків?

Як і для більшості інших соціальних тварин, можливість постійного спілкування з представниками свого виду суттєво впливає на емоційний стан, поведінку та рівень стресу цих тварини.

Як і у людей, при фізичній взаємодії з «сусідами» по клітці, у пацюків виробляються гормони щастя та знижується загальний рівень стресу. Також пацюк краще адаптується до зміни навколишнього середовища і відчуває себе в більшій безпеці. 

Так, дослідження, опубліковані в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences доводить, що поодиноке утримання може викликати більш інтенсивне розповсюдження ракових пухлин в організмі тварини, і навіть призводити до утворення більш небезпечних її форм. 

В експерименті зазначеному вище, група вчених під керівництвом Марти МакКлінток (Martha McClintock) з Університету Чикаго досліджувала  сірих пацюків, певна частина з яких жила окремо від інших. За допомогою цього експерименту вдалося встановити, що ризик виникнення пухлин молочних залоз тих пацюків, що живуть поодиноко, виріс в 84 рази, при цьому збільшилась і злоякісність цих пухлин. 

На таку статистику насамперед вплинув рівень стресу тварин, котрих утримували окремо. 

В той самий час, піддослідні пацюки могли спілкуватись і з вченими, але як стало зрозуміло згодом, на їх здоровʼя впливала саме ізольованість від сородичів, а не відсутність спілкування, як такого.

Чи може людина замінити пацюку сородича?

Ні, як ми бачимо з дослідження вище, це так не працює. 

Справа в тому, що людина надто велика для пацюка, щоб сприймати її навіть як окремий організм. 

До того ж в пацючій зграї існує багато ритуалів, котрі інстинктивно підтримують всі члени групи – грумінг, обмін мітками, ритуальні бійки, спільний сон, спілкування на ультразвукових частотах, мова тіла тощо. 

Тоді як людина, котра більша за пацюка, в середньому, в сто разів, не може дати тварині відчуття спілкування в достатній мірі. 

Більше того, згідно з останніми дослідженнями, тварини чудово розуміють, що ми не належимо до їхнього виду. Тож, на жаль, вони ніколи не зможуть отримати достатнього спілкування лише від людини. 

Також, не варто забувати, що враховуючи коротке життя пацючків, час, для них, плине зовсім по іншому. 

Навіть людині прожити три роки в самотності буде дуже важко (згадаємо перші місяці локдауну, коли від нестачі живого спілкування багато хто мав психологічні проблеми), а для пацюка три роки – це (майже) все  його життя.


Нижче перелічені найчастіші причини і їх спростування, чому майбутні власники відмовляються заводити одразу двох декоративних пацюків. 

  • Збільшення витрат на тварину

Дійсно, витрати на лікування і їжу зростуть у два рази, але хіба ми не заводимо тварину для того, щоб дати їй усе найкраще? Який сенс купувати тварині найкращий корм, якщо найважливіше – спілкування з сородичем, вона не отримуватиме?

  • Страх, що два пацюки будуть більше «пахнути» ніж один

При регулярному прибиранні клітки, різниця між двома чи одним пацюком – несуттєва.

  • «Два самці/самки будуть битися»

Так, можливі «ритуальні» бійки без серйозних ушкоджень, а в дуже рідкісних випадках між двома самцями можуть статися і серйозні бійки, коли їх навіть доведеться розселити по різним кліткам і надалі каструвати одного чи обох. 

Ритуальні чи ігрові бійки – ті, що не мають в якості наслідків серйозних ушкоджень, тобто будь яких ран до крові (не враховуючи неглибоких подряпин, та не носять постійний характер, де одна з тварин переживає постійний стрес і боїться свого співмешканця).

Щоб не виникало ризиків серйозних конфліктів у майбутньому, радимо заводити пару самок (самки між собою майже не конфліктують, особливо якщо росли разом з дитинсттва)

Можливим поєднанням може бути пара –  самець і стерильна самка. В такому випадку ви майже гарантовано будете певні, що бійки не будуть траплятися.

  • Продавець порадив брати одного

Продавці в зоомагазинах чи на пташиних ринках не зацікавлені в пропагуванні відповідального утримання тварин. Зазвичай ті ж продавці радять брати пару хом’яків, а хом’яки є суто одинаками, з сильно вираженою територіальною поведінкою.

Отже, ми наполегливо рекомендуємо утримувати декоративних пацюків лише парою, або, якщо ви вже маєте пацюка, то взяти йому в пару друга або подругу. 

Єдиним виключенням з правила, може бути пацюк похилого віку, який все життя прожив один і “після” нього ви  більше не плануєте утримувати пацючків. Тоді заводити ще одного молодого пацюка вже не варто.

Ми за відповідальне утримання декоративних пацючків, бережіть своїх улюбленців ♡